відсвіт
ВІ́ДСВІТ, у, ч.
1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск.
Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія.., 1957, 38);
Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Шиян, Переможці, 1950, 17);
Відсвіти вибухів видно навіть удень (Собко, Кавказ, 1946, 151).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь.
Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Н.-Лев., І, 1956, 184);
*Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Рильський, Сад.., 1955, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відсвіт — ві́дсвіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відсвіт — хохл. (отсвєт) сяйво, спалах, висвін висвін, спалах, сяйво, вилиск Словник чужослів Павло Штепа
- відсвіт — -у, ч. 1》 Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. 2》 рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсвіт — ВІ́ДСВІТ, у, ч. 1. Відбите світло; відблиск. Відсвіти вибухів видно навіть удень (В. Собко); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (А. Шиян); На чорну .. Словник української мови у 20 томах
- відсвіт — ВІДБИ́ТОК (зображення предмета, відбите у дзеркалі, на полірованій поверхні, у воді тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДДЗЕРКА́ЛЕННЯ, ВІДОБРА́ЖЕННЯ, ВІ́ДСВІТ рідко, ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
- відсвіт — Відсвіт, -ту м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. І. 265. Словник української мови Грінченка