відсвіт
ВІДБИ́ТОК (зображення предмета, відбите у дзеркалі, на полірованій поверхні, у воді тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДДЗЕРКА́ЛЕННЯ, ВІДОБРА́ЖЕННЯ, ВІ́ДСВІТ рідко, ВІ́ДКИД діал. Не міг досита намилуватись своїм відбитком у дзеркалі (Ірина Вільде); Симетрія дзеркального відбиття; Не дивіться На своє віддзеркалення В голубій.. воді! (М. Рильський); Раптом звівся на руку й потягся очима до свого відображення на воді (І. Волошин); Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її (дівчини) чарівного одсвіту (І. Нечуй-Левицький); У бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів (Марко Вовчок).
ВІ́ДБЛИСК (сяяння відбитого світла на якій-небудь поверхні), ВІ́ДЛИСК, ВІ́ДСВІТ, ПОПА́Л рідко. Відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум'я весело танцюють під лавою (І. Вирган); На чорну.. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник); Гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич). — Пор. 1. блиск.
Значення в інших словниках
- відсвіт — ві́дсвіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відсвіт — хохл. (отсвєт) сяйво, спалах, висвін висвін, спалах, сяйво, вилиск Словник чужослів Павло Штепа
- відсвіт — -у, ч. 1》 Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. 2》 рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсвіт — ВІ́ДСВІТ, у, ч. 1. Відбите світло; відблиск. Відсвіти вибухів видно навіть удень (В. Собко); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (А. Шиян); На чорну .. Словник української мови у 20 томах
- відсвіт — ВІ́ДСВІТ, у, ч. 1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
- відсвіт — Відсвіт, -ту м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. І. 265. Словник української мови Грінченка