відсвіт
ВІ́ДСВІТ, у, ч.
1. Відбите світло; відблиск.
Відсвіти вибухів видно навіть удень (В. Собко);
Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (А. Шиян);
На чорну .. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник);
Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (О. Гончар);
* У порівн. Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Леся Українка).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь; відбиток (у 5 знач.).
Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (І. Нечуй-Левицький).
3. Те саме, що відби́ток 6.
У панни Варки теперішня увага погляду блищала останньою часткою відсвіту скінченої мандрівки та її мети (Т. Осьмачка);
Це була дума, спогад, видіння в широко розкритих і невидющих очах, це був відсвіт минулого і візія прийдешнього перед внутрішнім згасаючим зором (І. Багряний).
Значення в інших словниках
- відсвіт — ві́дсвіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- відсвіт — хохл. (отсвєт) сяйво, спалах, висвін висвін, спалах, сяйво, вилиск Словник чужослів Павло Штепа
- відсвіт — -у, ч. 1》 Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. 2》 рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсвіт — ВІДБИ́ТОК (зображення предмета, відбите у дзеркалі, на полірованій поверхні, у воді тощо), ВІДБИТТЯ́, ВІДДЗЕРКА́ЛЕННЯ, ВІДОБРА́ЖЕННЯ, ВІ́ДСВІТ рідко, ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
- відсвіт — ВІ́ДСВІТ, у, ч. 1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Гончар, Таврія.. Словник української мови в 11 томах
- відсвіт — Відсвіт, -ту м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. І. 265. Словник української мови Грінченка