1. Словник української мови в 11 томах

відступниця

ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до відсту́пник.

[Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Л. Укр., III, 1952, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відступниця — відсту́пниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відступниця — -і. Жін. до відступник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відступниця — ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до відсту́пник. [Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Леся Українка); У 1109 р. біля Успенського собору була похована сестра Володимира Мономаха Євпраксія, колишня відступниця від православ'я (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. відступниця — Відсту́пниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)