відступниця
ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж.
Жін. до відсту́пник.
[Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Леся Українка);
У 1109 р. біля Успенського собору була похована сестра Володимира Мономаха Євпраксія, колишня відступниця від православ'я (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відступниця — відсту́пниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відступниця — -і. Жін. до відступник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відступниця — Відсту́пниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відступниця — ВІДСТУ́ПНИЦЯ, і, ж. Жін. до відсту́пник. [Альбіна:] Господь мене карає по заслузі, бо я відступниця! (Л. Укр., III, 1952, 323). Словник української мови в 11 томах