відсуджений
ВІДСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсуди́ти 1.
Наскочили на розламані сани, на яких під снігом і шубою уже бачив потойбічні видіння їхній пан. Може, йому ввижалося святе небо, а може, й уся грішна земля, захоплена його дідами і відсуджена ним у лісовиків (Стельмах, І, 1962, 246).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відсуджений — відсу́джений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- відсуджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відсудити 1). || відсуджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відсуджений — ВІДСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до відсуди́ти 1. Наскочили на розламані сани, на яких під снігом і шубою уже бачив потойбічні видіння їхній пан. Може, йому ввижалося святе небо, а може, й уся грішна земля, захоплена його дідами і відсуджена ним у лісовиків (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах