відтикати

ВІДТИ́КАТИ¹ див. відтика́ти¹.

ВІДТИ́КАТИ² див. відтика́ти³.

ВІДТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш і ВІДІТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Опускати вниз що-небудь підіткнуте (одяг, фіранку тощо).

Відтич спідницю, бо ходиш підтикана, як чапля (Сл. Гр.).

ВІДТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВІДІТКНУ́ТИ і діал. ВІДІТКА́ТИ, кну́, кне́ш, док., перех. Відкривати що-небудь заткнуте; розкорковувати; протилежне затикати.

Відіткни пляшку (Сл. Гр.);

// Витягати з чого-небудь корок, затичку.

Я відтикаю зубами пробку — і в обличчя мені б’є незнайомий густий дух вина (Мик., II, 1957, 154);

Яринка уважно стежила за пухирцями.. і, коли вони, нарешті, зникли, відіткнула корки (Собко, Зор. крила, 1950, 246).

ВІДТИКА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., заст. Помічати копи, кіпці тощо, втикаючи в них палки, гілки і т. ін.

Копи одтикають (Номис, 1864, № 10175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтикати — відти́кати 1 дієслово доконаного виду опустити вниз відти́кати 2 дієслово доконаного виду помітити відтика́ти 1 дієслово недоконаного виду опустити вниз відтика́ти 2 дієслово недоконаного виду розкорковувати відтика́ти 3 дієслово недоконаного виду помічати чимось рідко Орфографічний словник української мови
  2. відтикати — (пляшку) відкорковувати, розкорковувати, відкривати. Словник синонімів Караванського
  3. відтикати — I відт`икатидив. відтикати I. II відтик`ати-аю, -аєш, недок., відтикати, -ичу, -ичеш і відіткнути, -ну, -неш, док., перех. Опускати вниз що-небудь підіткнуте (одяг, фіранку тощо). III відт`икатидив. відтикати III. IV відтик`ати-аю, -аєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відтикати — ВІДТИ́КАТИ¹ див. відтика́ти¹. ВІДТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВІДТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, ВІДІТКНУ́ТИ, ну́, віді́ткне́ш, док., що. Опускати вниз що-небудь підіткнуте (одяг, фіранку і т. ін.). Відтич спідницю, бо ходиш підтикана, як чапля (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
  5. відтикати — Відтика́ти, -ка́ю, -ка́єш; відіткну́ти, -діткну́, -ді́ткнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)