відточений
ВІДТО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до відточи́ти.
З гостро відточеними мечами на поганську землю налітав [Святослав] (Мирний, V, 1955, 268);
*Образно. Він має не тільки розум, відточений життям, партійним вихованням, він має силу волі (Ле, Міжгір’я, 1953, 71);
// У знач. прикм.
Пальці намацали біля пояса відточений ніж (Шиян, Гроза.., 1956, 197).
2. прикм., перен. Доведений до граничної чіткості, завершеності, досконалості.
Федотов до тонкощів вивчив французький театр, що робило його гру викінченою, відточеною, гарною, легкою (Моє життя в мист., 1955, 118);
Гармонійний і відточений був кожний рух спортсменки (Собко, Стадіон, 1954, 420).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відточений — відто́чений 1 дієприкметник від: відточи́ти відто́чений 2 прикметник доведений до досконалості Орфографічний словник української мови
- відточений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до відточити. || відточено, безос. присудк. сл. 2》 прикм., перен. Доведений до граничної чіткості, завершеності, досконалості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відточений — ВІДТО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відточи́ти 1. З гостро відточеними мечами на поганську землю налітав [Святослав] (Панас Мирний); Пальці намацали біля пояса відточений ніж (А. Шиян); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- відточений — див. гострий Словник синонімів Вусика