відшукувати
ВІДШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Шукаючи, знаходити, виявляти; розшукувати.
Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди (Коцюб., І, 1955, 361);
Поки слідчий відшукував моє ім’я серед усіх тих паперів, я зважував, радився сам з собою — що говорити? (Збан., Єдина, 1959, 107);
— Коли б я одужала, то б я її одшукала, де вона… (Вовчок, І, 1955, 252);
// Знаходити, установлювати що-небудь у чомусь.
В книжках мимоволі шукала [Ганна] якогось пояснення для себе, намагалася відшукати в них якусь відповідь на свої думки і настрої (Коз., Сальвія, 1959, 191).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відшукувати — відшу́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- відшукувати — Віднаходити, знаходити, виявляти, (руди) відкривати; (слід) розшукувати; (питаючи) напитувати; (корінь зла) докопуватися до, дошукуватися чого. Словник синонімів Караванського
- відшукувати — -ую, -уєш, відшуковувати, -ую, -уєш, недок., відшукати, -аю, -аєш, док., перех. Шукаючи, знаходити, виявляти; розшукувати. || Знаходити, установлювати що-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відшукувати — ВІДШУ́КУВАТИ, ую, уєш, рідко ВІДШУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Шукаючи, знаходити, виявляти кого-, що-небудь; розшукувати що-небудь. Серце її неспокійно калатало, коли вона бігла назад, одшукуючи свої сліди (М. Словник української мови у 20 томах
- відшукувати — див. шукати Словник синонімів Вусика
- відшукувати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- відшукувати — Відшукувати, -кую, -єш сов. в. відшукати, -каю, -єш, гл. Отыскивать, отыскать. Помогли одшукати його. Мнж. 137. Словник української мови Грінченка