1. Словник української мови в 11 томах

відщеплюватися

ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЩЕПИ́ТИСЯ, е́питься; мн. відще́пляться; док.

1. Відриватися, відколюватися від чого-небудь.

Тріска, відщепившись від борта, хуркнула поблизу (Гончар, І, 1954, 322).

2. перен. Відриватися, віддалятися від певного суспільного середовища.

— Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева (Стельмах, Хліб.., 1959, 119).

3. хім. Відділятися (про молекули або їх частини).

Частина азоту гумінових кислот може відщеплюватись і вбиратись рослиною (Колг. Укр., 7, 1956, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відщеплюватися — відще́плюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відщеплюватися — -юється, недок., відщепитися, -епиться; мн. відщепляться; док. 1》 Відриватися, відколюватися від чого-небудь. 2》 перен. Відриватися, віддалятися від певного суспільного середовища. 3》 хім. Відділятися (про молекули або їх частини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відщеплюватися — ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЩЕПИ́ТИСЯ, е́питься; мн. відще́пляться; док. 1. Відриватися, відколюватися від чого-небудь. Лунко відщеплювались тріски, глухіше – кора; тріщали, шуміли і зітхали перебиті гілки (М. Словник української мови у 20 томах
  4. відщеплюватися — ВІДМО́ВИТИСЯ від кого (припинити родинні чи інші зв'язки з ким-небудь), ВІДЦУРА́ТИСЯ, ВІДРЕКТИ́СЯ, ЗРЕКТИ́СЯ кого, ПОКИ́НУТИ кого, ВІДСТУПИ́ТИСЯ, ВІДЩЕПИ́ТИСЯ розм., ПОРВА́ТИ з ким, ВІДКИ́НУТИСЯ розм., ВІДКАСНУ́ТИСЯ розм., ЗІРВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. відщеплюватися — Відщеплюватися, -лююся, -єшся гл. = відщеплятися. Пишіть, добродійство, граматки, це одщеплюючись од словесности. О. 1862. I. 79. Словник української мови Грінченка