1. Словник української мови в 11 томах

відщеплювати

ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЩЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відще́плять; док., перех.

1. Відбивати, відколювати частину чого-небудь.

Сокира або відщеплювала тоненькі тріски, або загрузала між суками, і її доводилось довго витягати назад (Мур., Бук. повість, 1959, 291);

Куля цьвохнула повз Михайлове вухо, відщепила скіпку од котушки, заплуталась у кабелі (Збан., Сеспель, 1961, 250).

2. хім. Відокремлювати, відділяти одні молекули або їх частини від інших.

Фосфорна кислота дисоціює у водному розчині, відщеплюючи при цьому один, два або три іони водню (Хімія, 9, 1956, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відщеплювати — відще́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відщеплювати — -юю, -юєш, відщепляти, -яю, -яєш, недок., відщепити, -еплю, -епиш; мн. відщеплять; док., перех. 1》 Відбивати, відколювати частину чого-небудь. 2》 хім. Відокремлювати, відділяти одні молекули або їх частини від інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відщеплювати — ВІДЩЕ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, ВІДЩЕПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЩЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. відще́плять; док., що. 1. Відбивати, відколювати частину чого-небудь. Словник української мови у 20 томах