1. Словник української мови в 11 томах

війнонька

ВІЙНО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до війна́.

Їхав стрілець на війноньку. Прощав свою дівчиноньку. (Пісні та романси.., II, 1956, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війнонька — війно́нька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. війнонька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до війна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. війнонька — ВІЙНО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Зменш. до війна́. “Їхав козак на війноньку, прощай, казав, дівчинонько” – тихо-тихо зазвучало у білій палаті (В. Словник української мови у 20 томах
  4. війнонька — Війна, -ни ж. Война. ум. війнонька, війночка. Словник української мови Грінченка