війна
ВІЙНА́, и́, ж.
1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо.
Війна людей їсть, а кров’ю запиває (Укр.. присл.., 1955, 78);
Війну [1914-1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391);
А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Фр., V, 1951, 413);
Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, — Армія Радянська На посту стоїть (Бойко, Ростіть.., 1959, 10).
Війно́ю іти́ (піти́) — починати проти кого-небудь війну.
На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард (Л. Укр., І, 1951, 351);
Громадя́нська війна́ див. громадя́нський;
Оголо́шувати війну́ див. оголо́шувати.
◊ Холо́дна війна́ див. холо́дний.
2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба.
Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об’єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38);
Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Крот., Сини.., 1948, 13);
Ідейна війна з народництвом.
Значення в інших словниках
- війна — війна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири війни́ Орфографічний словник української мови
- війна — Організована збройна боротьба між державами або класами, продовження політики засобами збройного насильства. Війни розрізняють за цілями (завойовницькі, визвольні), за масштабами (локальні, світові), за політичним характером (громадянські... Словник із соціальної роботи
- війна — Брань, пря, крово|про|лиття, м'ясорубка, поет. погуляння; П. сварка, суперечка, сутичка, конфлікт, боротьба, змагання, суперництво, ворожнеча; пор. АГРЕСІЯ, БИТВА. Словник синонімів Караванського
- війна — -и, ж. 1》 Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між конфронтуючими класами та соціальними групами всередині країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, народами або ж збройними угрупованнями всередині країни. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (прислів'я)... Словник української мови у 20 томах
- війна — Війна — війною. На війні справедливости не шукай. Війна рабує і убиває. Війна й Бога забуває і пана не знає. Війна не зважає на заповіді Божі та державні закони. Війна приносить шрами й рани. У рукопашніх боях, борці, калічать себе. Приповідки або українсько-народня філософія
- війна — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- війна — іти́ / піти́ війно́ю на кого.Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
- війна — ВІЙНА — складне соціально-політичне явище, стан суспільства, в якому основним видом діяльності є організована збройна боротьба між державами, класами або націями (народами). У міжнародно-правовому аспекті... Філософський енциклопедичний словник
- війна — БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся. Словник синонімів української мови
- війна — Війна́, -ни́; ві́йни, во́єн і війн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)