війна
БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Є. Кротевич); На прю ми стали проти царства тьми (М. Рильський); Наступ на рак.
БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.; ЗІ́ТКНЕННЯ, СУ́ТИЧКА, ПОЄДИ́НОК (активніше, хоч і менш тривале суперництво); ДВОБІ́Й, ГЕРЦЬ поет., уроч., ДУЕ́ЛЬ (перев. думок, поглядів і т. ін.); ЄДИНОБО́РСТВО, ОДНОБО́РСТВО (боротьба одного з кількома або багатьма супротивниками). Його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій, всесвітній боротьбі праці з капіталом (І. Франко); Протиборство сил прогресу і реакції; Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський); Люблю я місто на Лугані.. за те, що в лютому борінні його не вбив чужинець-кат (М. Упеник); Проти діла соромного Виступає слово праве, — Ох, страшне оте змагання, Хоч воно і не криваве! (Леся Українка); Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Коцюбинський); Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); — Несподівано ми встряли з ним у дискусію.. Це був прекрасний мітинговий двобій (Ю. Яновський); День скінчився словесними герцями (Я. Качура); — Ось вона, та сила, ..завдяки якій кожен з нас стає здатним, не вагаючись, вийти на єдиноборство з ворожими танками (О. Гончар). — Пор. супе́рництво.
ВІЙНА́ (організована збройна боротьба між державами, племенами, суспільними класами тощо), РО́ЗМИР рідше, ВОЄ́ННІ ДІ́Ї мн., СВА́РИ мн. заст., БРАНЬ поет., заст. Велика Вітчизняна війна; 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С. Добровольський); Затишшя у воєнних діях; Січ.. Ще тоді була маленька. Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); — Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський).
Значення в інших словниках
- війна — війна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири війни́ Орфографічний словник української мови
- війна — Організована збройна боротьба між державами або класами, продовження політики засобами збройного насильства. Війни розрізняють за цілями (завойовницькі, визвольні), за масштабами (локальні, світові), за політичним характером (громадянські... Словник із соціальної роботи
- війна — Брань, пря, крово|про|лиття, м'ясорубка, поет. погуляння; П. сварка, суперечка, сутичка, конфлікт, боротьба, змагання, суперництво, ворожнеча; пор. АГРЕСІЯ, БИТВА. Словник синонімів Караванського
- війна — -и, ж. 1》 Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між конфронтуючими класами та соціальними групами всередині країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, народами або ж збройними угрупованнями всередині країни. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (прислів'я)... Словник української мови у 20 томах
- війна — Війна — війною. На війні справедливости не шукай. Війна рабує і убиває. Війна й Бога забуває і пана не знає. Війна не зважає на заповіді Божі та державні закони. Війна приносить шрами й рани. У рукопашніх боях, борці, калічать себе. Приповідки або українсько-народня філософія
- війна — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- війна — іти́ / піти́ війно́ю на кого.Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
- війна — ВІЙНА — складне соціально-політичне явище, стан суспільства, в якому основним видом діяльності є організована збройна боротьба між державами, класами або націями (народами). У міжнародно-правовому аспекті... Філософський енциклопедичний словник
- війна — Війна́, -ни́; ві́йни, во́єн і війн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров’ю запиває (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах