війна

БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Є. Кротевич); На прю ми стали проти царства тьми (М. Рильський); Наступ на рак.

БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.; ЗІ́ТКНЕННЯ, СУ́ТИЧКА, ПОЄДИ́НОК (активніше, хоч і менш тривале суперництво); ДВОБІ́Й, ГЕРЦЬ поет., уроч., ДУЕ́ЛЬ (перев. думок, поглядів і т. ін.); ЄДИНОБО́РСТВО, ОДНОБО́РСТВО (боротьба одного з кількома або багатьма супротивниками). Його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій, всесвітній боротьбі праці з капіталом (І. Франко); Протиборство сил прогресу і реакції; Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський); Люблю я місто на Лугані.. за те, що в лютому борінні його не вбив чужинець-кат (М. Упеник); Проти діла соромного Виступає слово праве, — Ох, страшне оте змагання, Хоч воно і не криваве! (Леся Українка); Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Коцюбинський); Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); — Несподівано ми встряли з ним у дискусію.. Це був прекрасний мітинговий двобій (Ю. Яновський); День скінчився словесними герцями (Я. Качура); — Ось вона, та сила, ..завдяки якій кожен з нас стає здатним, не вагаючись, вийти на єдиноборство з ворожими танками (О. Гончар). — Пор. супе́рництво.

ВІЙНА́ (організована збройна боротьба між державами, племенами, суспільними класами тощо), РО́ЗМИР рідше, ВОЄ́ННІ ДІ́Ї мн., СВА́РИ мн. заст., БРАНЬ поет., заст. Велика Вітчизняна війна; 1787 року, в переддень очаківського розмиру, тільки через Херсон.. було відправлено за кордон десятки тисяч пудів збіжжя (С. Добровольський); Затишшя у воєнних діях; Січ.. Ще тоді була маленька. Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (І. Манжура); — Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війна — війна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири війни́ Орфографічний словник української мови
  2. війна — Організована збройна боротьба між державами або класами, продовження політики засобами збройного насильства. Війни розрізняють за цілями (завойовницькі, визвольні), за масштабами (локальні, світові), за політичним характером (громадянські... Словник із соціальної роботи
  3. війна — Брань, пря, крово|про|лиття, м'ясорубка, поет. погуляння; П. сварка, суперечка, сутичка, конфлікт, боротьба, змагання, суперництво, ворожнеча; пор. АГРЕСІЯ, БИТВА. Словник синонімів Караванського
  4. війна — -и, ж. 1》 Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між конфронтуючими класами та соціальними групами всередині країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, народами або ж збройними угрупованнями всередині країни. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (прислів'я)... Словник української мови у 20 томах
  6. війна — Війна — війною. На війні справедливости не шукай. Війна рабує і убиває. Війна й Бога забуває і пана не знає. Війна не зважає на заповіді Божі та державні закони. Війна приносить шрами й рани. У рукопашніх боях, борці, калічать себе. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. війна — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  8. війна — іти́ / піти́ війно́ю на кого.Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  9. війна — ВІЙНА — складне соціально-політичне явище, стан суспільства, в якому основним видом діяльності є організована збройна боротьба між державами, класами або націями (народами). У міжнародно-правовому аспекті... Філософський енциклопедичний словник
  10. війна — Війна́, -ни́; ві́йни, во́єн і війн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров’ю запиває (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах