війна

ВІЙНА́, и́, ж.

1. Організована збройна боротьба між державами, народами або ж збройними угрупованнями всередині країни.

Війна людей їсть, а кров'ю запиває (прислів'я);

У всіх війнах російського царства з турками та з татарами за степи і за берег Чорного моря у пригоді були козаки українські (М. Драгоманов);

Злою волею долі за дві війни та лихоліття по них рід Вербицьких щез (Ю. Мушкетик);

У ході війни Червоної та Білої троянд загинуло біля чверті населення Англії (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба.

Малюючи в цілому циклі “Бориславських оповідань” війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (М. Коцюбинський);

Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Є. Кротевич);

Найголовніший кодекс для журналістів, особливо під час передвиборної кампанії, звучить приблизно так: “Хлопці – це не наша війна!” Це війна партійних і фінансових груп, а не наша (з газ.).

(1) Вели́ка Вітчизня́на війна́ – війна СРСР проти нацистської Німеччини та її європейських союзників 1941–1945 років, що була наймасштабнішою складовою частиною Другої світової війни.

Ніхто не знав обсягу прийдешнього в ту ніч. Не знав і герой нашої повісті, червоноармієць початку Великої Вітчизняної війни, Іван Орлюк (О. Довженко);

Андріїв батько, а Мотрин чоловік, у Велику Вітчизняну війну поліг смертю хоробрих на полі бою десь за Харковом (Остап Вишня);

(2) Визво́льна війна́ – війна за визволення народу, країни від іноземного національного та соціального гніту.

Рідні брати Матвій та Супрун служили козаками у війську Б. Хмельницького, брали участь у битвах та походах періоду визвольної війни (Ю. Мушкетик);

Національно-демократична революція 1917–1918 рр. переросла у визвольну війну українців за суверенність і соборність (з наук. літ.);

Стихійний народний рух проти окупації ряду районів Туреччини державами Антанти переріс після окупації Грецією Ізміра 15 травня 1919 р. у визвольну війну (з наук.-попул. літ.);

(3) Вітчизня́на війна́ – війна за свободу й незалежність своєї вітчизни проти загарбників.

Історичним випробуванням для конотопців стала вітчизняна війна 1812 року. Понад 2 тисячі жителів Конотопщини брали в ній активну участь (з наук.-попул. літ.);

(4) Громадя́нська війна́ – збройна боротьба в межах держави між її громадянами.

По селах і містечках лютувала громадянська війна (М. Хвильовий);

(5) Дру́га світова́ війна́ – розпочата Німеччиною світова війна 1939–1945 рр., унаслідок якої докорінно змінилася карта світу та система відносин між державами.

Одразу ж після закінчення Другої світової війни почався розпад світової колоніальної системи (Б. Антоненко-Давидович);

М. Рильський, П. Тичина й М. Бажан пережили страшні 30-ті роки, Другу світову війну і продовжили свою творчість і вдосконалення української літературної мови у повоєнний час (В. Русанівський);

Іти́ / піти́ війно́ю див. іти́;

(6) Пе́рша світова́ війна́ – світова війна 1914–1918 рр., розпочата двома військово-політичними блоками – Німеччиною, Австро-Угорщиною, з одного боку, та Росією, Францією, Великою Британією, з другого, – за переділ уже розподіленого світу.

Під час Першої світової війни все українське культурне життя опинилось під забороною (Б. Антоненко-Давидович);

Перша світова війна поглибила трагедію позбавленого державності та роз'єднаного українського народу, різко погіршила його і без того гірку долю (з наук. літ.);

Розв'я́зувати / розв'яза́ти війну́ див. розв'я́зувати;

(7) Світова́ війна́ – глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу.

Трагедія світової війни була тим страшнішою, що ніхто не був готовим до великих випробувань (з газ.);

Точи́ти війну́ див. точи́ти¹.

△ (8) Валю́тна війна́, фін. – боротьба окремих країн, яка ведеться в інтересах великих корпорацій за зовнішні ринки збуту різними валютними заходами, перев. через зміни офіційного курсу своєї валюти.

Як говорять фахівці, валютна війна має на меті те саме, що й захист власних виробників, тобто протекціонізм (з газ.);

(9) Економі́чна війна́, політ. – форма політичної боротьби, при якій формально мирними, економічними засобами, цілеспрямовано знищується економіка противника.

Економічна війна може здійснюватися під гаслами боротьби за демократію, екологію, права національних меншин і т. ін (з наук.-попул. літ.);

(10) Інформаці́йна війна́, політ. – форма політичної боротьби, яка полягає у відкритому або прихованому цілеспрямованому інформаційному впливі на політичного опонента або його дискредитацію.

Практика демонструє дедалі відчутніше значення інформаційних операцій, інформаційних війн, що передують силовим діям у відносинах між державами (з наук. літ.);

У світі йде постійне вдосконалення засобів ведення інформаційних війн (з наук.-попул. літ.);

Іноді політичний тиск на засоби масової інформації в країні може перетворитися на інформаційну війну (із журн.);

(11) Колоніа́льна війна́ – війна, яку веде певна держава для завоювання колоній або збереження в них свого панування.

Колоніальні війни вели до перерозподілу економічних та політичних сил (із журн.);

(12) Партиза́нська війна́ – різновид війни на окупованій території – бойові дії поза лінією фронту, які ведуться озброєними формуваннями і уникають відкритих і крупних зіткнень із регулярними військовими формуваннями противника.

Прибуття його [Д. Давидова] знаменувало початок партизанських дій, а партизанська війна, повна пригод, несподіванок, права на власну ініціативу, завжди смакувала молоді (Л. Старицька-Черняхівська);

Оскільки велика частина України є степом і тому непридатна для партизанської війни, то партизани в основному зосереджувалися в лісах Волині, болотах Полісся та Карпатах (з наук. літ.);

(13) Пові́тря́на війна́ – ведення воюючими сторонами воєнних дій у повітряному просторі.

Оскільки висадження десанту на узбережжя окупованої Європи було утопією впродовж 1942–1943 років, залишалась лише одна альтернатива – повітряна війна (із журн.);

(14) Превенти́вна війна́, політ. – війна, що має на меті випередження нападу противника, який готується до війни, і початок воєнних дій у вигідний для неї момент.

Превентивна війна, тобто випереджувальний самозахист – це доктрина, якою Японія виправдовувала напад на Перл-Харбор (з газ.);

(15) Тота́льна війна́ – війна, що характеризується підпорядкуванням усіх галузей економіки країни і життя суспільства потребам війни.

Теорія тотальної війни була основою стратегії німецьких та італійських фашистів (з наук.-попул. літ.);

Два сильні блоки, які репрезентували протилежні концепції організації суспільства, боролися за панування, але були змушені поважати життєві інтереси одне одного, оскільки кожна сторона була здатною знищити іншу у тотальній війні (із журн.);

(16) Холо́дна війна́:

а) (політ.) геополітична та ідеологічна боротьба між Радянським Союзом та Сполученими Штатами Америки, а також союзниками обох держав у 1948–1989 рр.

У новій ситуації політична еліта світу почала розуміти, що холодна війна втратила сенс, що потрібна нова, розумніша і реалістичніша політика (з публіц. літ.);

б) (перен.) погані стосунки, ворожнеча між ким-небудь.

Вклоняюся тобі і відповідально заявляю, .. від усієї душі бажаю холодну війну між нами кінчати (О. Корнійчук);

(17) Я́дерна війна́ – війна, в якій основним засобом ураження є ядерна зброя.

Ядерна війна недопустима і в ній не може бути переможців (з газ.).