1. Словник із соціальної роботи

війна

Організована збройна боротьба між державами або класами, продовження політики засобами збройного насильства. Війни розрізняють за цілями (завойовницькі, визвольні), за масштабами (локальні, світові), за політичним характером (громадянські, міждержавні), за характером воєнної техніки (ядерні), за способом ведення (партизанські, фронтові, тотальні) і т.д.

англ. war; нім. Krieg m –(e)s, -e; угор. háború; рос. война.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війна — війна́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири війни́ Орфографічний словник української мови
  2. війна — Брань, пря, крово|про|лиття, м'ясорубка, поет. погуляння; П. сварка, суперечка, сутичка, конфлікт, боротьба, змагання, суперництво, ворожнеча; пор. АГРЕСІЯ, БИТВА. Словник синонімів Караванського
  3. війна — -и, ж. 1》 Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Громадянська війна — організована збройна боротьба за державну владу між конфронтуючими класами та соціальними групами всередині країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, народами або ж збройними угрупованнями всередині країни. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (прислів'я)... Словник української мови у 20 томах
  5. війна — Війна — війною. На війні справедливости не шукай. Війна рабує і убиває. Війна й Бога забуває і пана не знає. Війна не зважає на заповіді Божі та державні закони. Війна приносить шрами й рани. У рукопашніх боях, борці, калічать себе. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. війна — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  7. війна — іти́ / піти́ війно́ю на кого.Гаряче, запально сперечатися з ким-небудь. О. Василь боронив свої права і йшов війною на Раїсу, обертаючись раптом з слуги Божого в слугу Марса (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  8. війна — ВІЙНА — складне соціально-політичне явище, стан суспільства, в якому основним видом діяльності є організована збройна боротьба між державами, класами або націями (народами). У міжнародно-правовому аспекті... Філософський енциклопедичний словник
  9. війна — БОРОТЬБА́ з ким-чим, проти кого-чого (діяльність, спрямована на подолання або знищення кого-, чого-небудь), ВІЙНА́ підсил., ПРЯ заст., книжн.; НА́СТУП перев. на кого-що (активні дії проти кого-, чого-небудь). Рустем поправлявся. Словник синонімів української мови
  10. війна — Війна́, -ни́; ві́йни, во́єн і війн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. війна — ВІЙНА́, и́, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров’ю запиває (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах