1. Словник української мови в 11 томах

вікнина

ВІКНИ́НА, и, ж.

1. Отвір у стіні для вікна.

Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (Тудор, Вибр., 1949, 288);

*Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною.. стадіону (Смолич, ІІІ, 1959, 502).

2. діал. Вікно (в 1 знач.).

— Так ви вже тут не вперше? — Ще б уперше! Я звідси родом.. — Із самих Клеченців? — Та ні! Оно — з Матвіївки, — вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (Вирган, В розп. літа, 1959, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вікнина — -и, ж. 1》 Отвір у стіні для вікна. 2》 діал. Вікно (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вікнина — ВІКНИ́НА, и, ж. 1. Отвір у стіні для вікна. Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (С. Тудор); Через деякий час валили дзвін, вживаючи линву і дерев'яні пристрої. Заблищав він проти світла, вихилений з вікнини (В. Барка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. Вікнина — Ві́книна іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. вікнина — Вікни́на, -ни ж. 1) Прорубь въ стѣнѣ для окна. 2) Не заросшее водорослями мѣсто на болотѣ. 3) Воронка водоворота. Словник української мови Грінченка