вікнина

ВІКНИ́НА, и, ж.

1. Отвір у стіні для вікна.

Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (С. Тудор);

Через деякий час валили дзвін, вживаючи линву і дерев'яні пристрої. Заблищав він проти світла, вихилений з вікнини (В. Барка);

* Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною .. стадіону (Ю. Смолич).

2. діал. Вікно (у 1 знач.).

– Так ви вже тут не вперше? – Ще б уперше! Я звідси родом .. – Із самих Клеченців? – Та ні! Оно – з Матвіївки, – вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (І. Вирган).

3. перен. Те саме, що вікно́ 3.

Болото згори було бруднувато-сіре, рудяве; у вікнинах між очеретових нетрищ синьо блимала вода (В. Дрозд).