віничок
ВІ́НИЧОК, чка, ч.
1. Зменш. до ві́ник.
Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати (Мирний, IV, 1955, 125);
— З празником [святом] вас, — сказала гостя, обмітаючи віничком сніг з валянок (Шиян, Гроза.., 1956, 322).
2. розм. Колосок, волоть у формі жмутка.
Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві, пухнасті вінички тирси (Гончар, І, 1954, 55);
Кукурудза буйна. Султани віничків повикидавши,.. За обрій покуріла… (Вирган, Квіт. береги, 1950, 126).
3. кул. Прилад для збивання яєць і т. ін. на піну.
Каструлю з яблучним пюре ставлять на лід і збивають дротяним віничком, поки все не зіб’ється в густу масу (Укр. страви, 1957, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віничок — ві́ничок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- віничок — -чка, ч. 1》 Зменш. до віник. 2》 розм. Колосок, волоть у формі жмутка. 3》 кул. Прилад для збивання яєць і т. ін. на піну. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віничок — ВІ́НИЧОК, чка, ч. 1. Зменш. до ві́ник. Узявши віничок, він бережно почав трохи не вдесяте змітати (Панас Мирний); – Семенку, ти вже наївся? – Вже, – відповів шестилітній хлопець. – То візьми віничок, покропи землю та й підмети хату (В. Словник української мови у 20 томах
- віничок — див. віник Словник синонімів Вусика
- віничок — під ві́ник (під ві́ничок). Повністю, до кінця. То пан завжди давав рощот (розрахунок), а тепер хлібороби дали панові рощот. Та ще як дали! За одну ніч підчистили пана, і комори, і обори під віничок — забрали все в нього (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- віничок — Віничок, -чка м. 1) ум. отъ віник. 2) мн. раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. І. 112. Словник української мови Грінченка