віниччя
ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. Однорічна трав’яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення віників.
По сріблястому од полинів і віниччя схилу яру горіли червона й оранжева кущі глоду (Ю. Янов., II, 1958, 362).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віниччя — ві́ниччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- віниччя — -я, с., збірн. Однорічна трав'яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віниччя — ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. 1. Однорічна трав'яна рослина родини злакових з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників; сорго. Словник української мови у 20 томах
- віниччя — Віниччя, -чя с. раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — біле. раст. Artemisia vulgaris. Словник української мови Грінченка