1. Великий тлумачний словник сучасної мови

віниччя

ві́ниччя

-я, с., збірн.

Однорічна трав'яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віниччя — ві́ниччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віниччя — ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. 1. Однорічна трав'яна рослина родини злакових з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників; сорго. Словник української мови у 20 томах
  3. віниччя — ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. Однорічна трав’яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення віників. По сріблястому од полинів і віниччя схилу яру горіли червона й оранжева кущі глоду (Ю. Янов., II, 1958, 362). Словник української мови в 11 томах
  4. віниччя — Віниччя, -чя с. раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — біле. раст. Artemisia vulgaris. Словник української мови Грінченка