1. Словник української мови Грінченка

віниччя

Віниччя, -чя

с. раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — біле. раст. Artemisia vulgaris.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віниччя — ві́ниччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віниччя — -я, с., збірн. Однорічна трав'яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віниччя — ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. 1. Однорічна трав'яна рослина родини злакових з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується перев. для виготовлення віників; сорго. Словник української мови у 20 томах
  4. віниччя — ВІ́НИЧЧЯ, я, с., збірн. Однорічна трав’яна рослина з високим пишним стеблом і дрібним листям, що використовується переважно для виготовлення віників. По сріблястому од полинів і віниччя схилу яру горіли червона й оранжева кущі глоду (Ю. Янов., II, 1958, 362). Словник української мови в 11 томах