вінок

ВІНО́К, нка́, ч.

1. Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло, яким звичайно прикрашають голову.

Дівчата танцюють.. Мають на головах вінки з квіток (Н.-Лев., III, 1956, 315);

В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (Мур., Весілля.., 1949, 7);

*Образно. Свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Баяна невмирущим вінком слави (Мирний, V, 1955, 317);

// Зробл. з квітів, зілля і т. ін. прикраса, яку кладуть на могилу.

Десь перед входом на кладовище, серед вінків, що пахли свіжою глицею, Лариса несподівано помітила схилену голову Турбая (Руд., Остання шабля, 1959, 76);

// у знач. присл. вінко́м.

Говорила коротко, іноді торкаючись густої коси, що була закладена вінком на голові (Кучер, Чорноморці, 1956, 319).

◊ Забра́ти віно́к — позбавити незайманості.

— Вона не тяжка, але вінок забрав я в неї… (Вільде, На порозі, 1955, 340);

Загуби́ти віно́к — утратити незайманість.

Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? (Сл. Гр.);

Лавро́вий віно́к — символ слави, перемоги, нагороди.

[Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок? (Мик., І, 1957, 414);

Носи́ти віно́к — бути незайманою дівчиною.

Уже тобі не вінок носити (Номис, 1864, № 8825);

Терно́вий віно́к — символ страждання.

Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного (Коцюб., III, 1956, 41);

Як у вінку́ — дуже гарно, чисто.

В хаті було як у вінку (Гончар, І, 1954, 291).

2. перен. Коло, яке утворюють певні предмети.

А ось і двір на горбі, окружений вінком високих ясенів (Фр., VII, 1951, 290);

А ген далі,.. понад краями округлого ставу, тихо завмер у місячному сяйві зачарований вінок сріблястих верб (Стельмах, Хліб.., 1959, 59).

3. перен. Низка пісень, оповідань і т. ін.

І дід обтер слезу [сльозу] і нагадав собі свою молодість. Вінок споминів разом з весняним сонцем найшов на серце (Стеф., III, 1954, 95);

Хоровий ансамбль.. проспівав цілий вінок власних пісень (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 25).

4. Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо.

— Чи давно ж ти постягав у мене з жердки вінки цибулі, повисмикував з-під стріхи свячене маковійове зілля (Н.-Лев., II, 1956, 22);

Іноді часник сплітають у вінки (Овоч., 1956, 307).