вінок

ВІНО́К, нка́, ч.

1. Квіти, листя, гілки і т. ін., сплетені в коло.

Дівчата танцюють .. Мають на головах вінки з квіток (І. Нечуй-Левицький);

А там я з них [волошок], та з барвінку, та з чорнобривців вінки на Купала плела (І. Багряний);

Дівчата з парубками лишились готувати на продаж прапорці й плести вінки (Б. Антоненко-Давидович);

В вінку з пшеничного колосся Почесна грамота за труд (І. Муратов);

Дівчата зняли з царівни серпанок, наділи на коси барвистий весняний вінок (О. Бердник);

Ген видно і її, Килину, в довгому білому платті та з вінком польових квітів на голові (Є. Гуцало);

* Образно. Свята Правда буде квітчати високе чоло славетного Співця-Баяна невмирущим вінком слави (Панас Мирний);

Зорі на небі, як в полі волошки, зривають поети і в'яжуть вінки на білі чола коханим своїм (Т. Осьмачка);

// Прикраса, зробл. з квітів, зілля і т. ін., яку кладуть на могилу.

І під їхнім наметом ніби легше й затишніше було пливти двом небіжчикам в свою останню подорож. Попереду довгий ряд вінків. Простих, благеньких вінків (Б. Антоненко-Давидович);

Десь перед входом на кладовище, серед вінків, що пахли свіжою глицею, Лариса несподівано помітила схилену голову Турбая (М. Руденко);

// у знач. присл. вінко́м.

Червона неширока стрічка вінком обвивала її голову та товсті чорні коси на голові (Леся Українка);

Іноді, коли Надька, вбрана по-святковому, в туго заплетених косах вінком, вимитих перед тим в канупері та любистку, приходить до крамниці купити сірників чи солі, Бубиренчиха, мов з-під землі виринувши, чорнороте накинеться на ненависну їй степовичку (О. Гончар);

// перен. Успіх, слава, визнання; лаври.

Едмон Гонкур посварився з Емілем Золя, бо ніяк не можуть поділити вінок вождя натуралізму (М. Слабошпицький).

2. перен. Коло, яке утворюють певні предмети.

А ось і двір на горбі, окружений вінком високих ясенів (І. Франко);

На долівці лежав вінок тіл людських. Головами до середини, ноги наверх (Б. Лепкий);

А ген далі, .. понад краями округлого ставу, тихо завмер у місячному сяйві зачарований вінок сріблястих верб (М. Стельмах).

3. перен. Низка пісень, оповідань і т. ін.

Дід обтер слезу [сльозу] і нагадав собі свою молодість. Вінок споминів разом з весняним сонцем найшов на серце (В. Стефаник);

Хоровий ансамбль проспівав цілий вінок власних пісень (з наук.-попул. літ.).

4. Коса, сплетена з цибулі, часнику тощо.

– Чи давно ж ти постягав у мене з жердки вінки цибулі, повисмикував з-під стріхи свячене маковійове зілля (І. Нечуй-Левицький);

Іноді часник сплітають у вінки (з навч. літ.).

△ (1) Віно́к соне́тів, літ. – твір із п'ятнадцяти сонетів, у яких останній рядок одного сонета повторюється у першому рядку наступного, а п'ятнадцятий сонет складається з перших рядків усіх попередніх чотирнадцяти сонетів.

Правила, за якими складається вінок сонетів, були встановлені в Італії наприкінці XVII ст. (з навч. літ.).

◇ Забра́ти (зірва́ти, зня́ти і т. ін.) віно́к див. забира́ти;

(2) Ла́вро́вий віно́к (віне́ць) – слава, почесті.

Тяжко ж йому [Шевченкові] на чужині І в вінку лавровім... (з народної пісні);

Там у любім ріднім краю Стан падлючий поступає, Конкурс надто вже великий На брудний вінець лавровий (Леся Українка);

[Убийбатько:] Хіба ще хто хоче прославитись, крім мене? Хто ж цей, сказати б, мій конкурент на лавровий вінок, мій злий суперник? (І. Микитенко);

Полохати старих жінок, Возитися з дітками – І на лавровий свій вінок Покласти вічні плями? (В. Мисик);

Носи́ти віно́к див. носи́ти;

Стра́тити (загуби́ти) віно́к <�Позбу́тися вінка́> див. стра́чувати;

(3) Терно́вий віно́к (віне́ць) – муки, страждання.

На страті, сестро мила, У терновому вінці Ти від ката опочила (П. Грабовський);

Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного (М. Коцюбинський);

Я забуваю все: і тебе, і Майю, і Катрю, і санаторійного дурня. Все це сплелося в один терновий вінок (М. Хвильовий);

– В житті бувають не лише лаври... бувають і тернові вінки (Ю. Збанацький).