1. Словник української мови в 11 томах

віршувальник

ВІРШУВА́ЛЬНИК, а, ч., заст. Поет.

Корнель, Расін, Мольер, Вольтер, Гюго.., можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, ритори (Про мист. театру, 1954, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршувальник — віршува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. віршувальник — -а, ч., заст. Поет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршувальник — ВІРШУВА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Автор віршованих творів. П. Корнель, Ж. Расін, В. Гюго – прекрасні, чудові літератори, віршувальники, ритори (з наук.-попул. літ.). 2. ірон. Те саме, що віршома́з. Іноді в нас намагаються зробити культову персону з посереднього віршувальника. Словник української мови у 20 томах
  4. віршувальник — ПОЕ́Т (автор віршованих творів), СПІВЕ́ЦЬ уроч., РИМА́Ч зневажл., ПОЕ́ТИК зневажл., ПІЇ́Т (ПІЇ́ТА) заст., книжн., ірон., ВЕРСИФІКА́ТОР заст., ірон., БОЯ́Н заст., уроч., ВІРШУВА́ЛЬНИК заст., ВІРШОПИ́СЕЦЬ заст., ВІ́РШНИК заст., ВІРШІВНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  5. віршувальник — Віршувальник, -ка м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ. Словник української мови Грінченка