1. Словник української мови в 11 томах

віршування

ВІРШУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. віршува́ти 1.

— Голос маю, — каже лицар, — Та не тямлю віршування (Л. Укр., І, 1951, 371);

У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611).

2. Система побудови та організації вірша.

Новаторство Сковороди полягало не тільки в багатстві мотивів його творчості, в піднесенні ліричного струменя, не тільки в наближенні вірша до силабо-тонічного, а й у звільненні від штукарства, властивого схоластичному віршуванню (Рад. літ-во, 1, 1962, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віршування — віршува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. віршування — -я, с. 1》 Дія за знач. віршувати 1). 2》 Система побудови та організації вірша. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віршування — ВІРШУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віршува́ти 1. – Голос маю, – каже лицар, – Та не тямлю віршування (Леся Українка); – До речі, молоді люди, – звертається він до нас, – в океані ви міцно спите? – А чому б і ні?... Словник української мови у 20 томах
  4. ВІРШУВАННЯ — • ВІРШУВАННЯ , версифікація — сукупність норм і принципів організації вірша, яка складається у відповідності з особливостями нац. мови на грунті певних істор.-літ. традицій. Українська літературна енциклопедія
  5. віршування — Віршува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)