віршування

ВІРШУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. віршува́ти 1.

– Голос маю, – каже лицар, – Та не тямлю віршування (Леся Українка);

– До речі, молоді люди, – звертається він до нас, – в океані ви міцно спите? – А чому б і ні? – відповідаю ухильно, згадавши Петрове нічне віршування (О. Гончар).

2. Система побудови та організації вірша.

– Наш шановний гість, поет Баскін-Серединський, додержується в своїй творчості силабо-тонічного принципу віршування (Б. Антоненко-Давидович);

Відмінності старогрецької та української систем віршування, попри головний і визначальний мовний чинник, зумовлені також літературними і фольклорними традиціями (з наук. літ.).

△ (1) Метри́чне віршува́ння <�Метри́чний вірш>, літ. – у давньогрецькій, римській, індійській та ін. поезії – система віршування, вірш, побудовані на чергуванні коротких і довгих складів.

Спроби запровадити метричне віршування були зумовлені, можливо, прагненням створити власну систему віршування замість польської силабічної (з наук. літ.);

Метричний вірш як теоретичне поняття включає в себе будь-який вірш, побудований на повторюванні певної групи ритмічних долей (з наук. літ.);

(2) Силабі́чне віршува́ння <�Силабі́чний вірш>, літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів.

Візантійська теорія весь час свого існування (тобто по XIV ст. включно) ігнорує практику силабічного віршування (з наук. літ.);

Віршові рядки силабічного вірша не поділяються на стопи або такти (з наук.-попул. літ.);

(3) Сила́бо-тоні́чне віршува́ння , літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні певної кількості складів у віршовому рядку та на відповідному розташуванні наголосів.

Іван Котляревський утвердив в українській літературі силабо-тонічне віршування (з наук. літ.);

Силабо-тонічні вірші здебільшого мають однакову кількість стоп у рядках, але трапляються вірші, написані різностопним ямбом (з наук.-попул. літ.);

(4) Тоні́чне віршува́ння <�Тоні́чний вірш>, літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні певної кількості наголосів у рядку.

З паралелізму частин – ритму думок – створюється враження вірша, різко відмінного і від метричного, і від силабічного, і від тонічного віршування (з наук. літ.);

В. В. Маяковський змінив традиційну силабо-тонічну систему віршування і створив новий – тонічний вірш, де кожне слово було чітко виділене (з наук.-попул. літ.).