віршування
ВІРШУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. віршува́ти 1.
– Голос маю, – каже лицар, – Та не тямлю віршування (Леся Українка);
– До речі, молоді люди, – звертається він до нас, – в океані ви міцно спите? – А чому б і ні? – відповідаю ухильно, згадавши Петрове нічне віршування (О. Гончар).
2. Система побудови та організації вірша.
– Наш шановний гість, поет Баскін-Серединський, додержується в своїй творчості силабо-тонічного принципу віршування (Б. Антоненко-Давидович);
Відмінності старогрецької та української систем віршування, попри головний і визначальний мовний чинник, зумовлені також літературними і фольклорними традиціями (з наук. літ.).
△ (1) Метри́чне віршува́ння <�Метри́чний вірш>, літ. – у давньогрецькій, римській, індійській та ін. поезії – система віршування, вірш, побудовані на чергуванні коротких і довгих складів.
Спроби запровадити метричне віршування були зумовлені, можливо, прагненням створити власну систему віршування замість польської силабічної (з наук. літ.);
Метричний вірш як теоретичне поняття включає в себе будь-який вірш, побудований на повторюванні певної групи ритмічних долей (з наук. літ.);
(2) Силабі́чне віршува́ння <�Силабі́чний вірш>, літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні однакової кількості складів у віршовому рядку незалежно від розміщення в ньому наголосів.
Візантійська теорія весь час свого існування (тобто по XIV ст. включно) ігнорує практику силабічного віршування (з наук. літ.);
Віршові рядки силабічного вірша не поділяються на стопи або такти (з наук.-попул. літ.);
(3) Сила́бо-тоні́чне віршува́ння , літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні певної кількості складів у віршовому рядку та на відповідному розташуванні наголосів.
Іван Котляревський утвердив в українській літературі силабо-тонічне віршування (з наук. літ.);
Силабо-тонічні вірші здебільшого мають однакову кількість стоп у рядках, але трапляються вірші, написані різностопним ямбом (з наук.-попул. літ.);
(4) Тоні́чне віршува́ння <�Тоні́чний вірш>, літ. – система віршування, вірш, що ґрунтуються на дотриманні певної кількості наголосів у рядку.
З паралелізму частин – ритму думок – створюється враження вірша, різко відмінного і від метричного, і від силабічного, і від тонічного віршування (з наук. літ.);
В. В. Маяковський змінив традиційну силабо-тонічну систему віршування і створив новий – тонічний вірш, де кожне слово було чітко виділене (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- віршування — віршува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- віршування — -я, с. 1》 Дія за знач. віршувати 1). 2》 Система побудови та організації вірша. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ВІРШУВАННЯ — • ВІРШУВАННЯ , версифікація — сукупність норм і принципів організації вірша, яка складається у відповідності з особливостями нац. мови на грунті певних істор.-літ. традицій. Українська літературна енциклопедія
- віршування — Віршува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віршування — ВІРШУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. віршува́ти 1. — Голос маю, — каже лицар, — Та не тямлю віршування (Л. Укр., І, 1951, 371); У шкільні роки О. Гаврилюк виявив здібності до малювання, ліплення, різьби, музики і віршування (Іст. укр. літ., II, 1956, 611). Словник української мови в 11 томах