1. Словник української мови в 11 томах

вісниця

ВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́сник 1, 2.

Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху, і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Шовк., Інженери, 1956, 103);

Люблю, як темний ліс заграє на кордоні, І перші вісниці шумливої весни — Чарівні ластівки в своїм веселім дзвоні До нас спускаються з ясної вишини (Фомін, Вибр., 1958, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісниця — ві́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вісниця — -і. Жін. до вісник 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вісниця — ВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́сник 1, 2. Ластівко, ти, вісниця добра, зупинись біля мого двора (М. Сингаївський); Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця (Борис Тен, пер. з тв. Гомера); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. вісниця — Ві́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)