1. Словник української мови у 20 томах

вісниця

ВІ́СНИЦЯ, і, ж.

Жін. до ві́сник 1, 2.

Ластівко, ти, вісниця добра, зупинись біля мого двора (М. Сингаївський);

Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

* Образно. Люблю, як темний ліс заграє на кордоні, І перші вісниці шумливої весни – Чарівні ластівки в своїм веселім дзвоні До нас спускаються з ясної вишини (Є. Фомін);

* У порівн. Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісниця — ві́сниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вісниця — -і. Жін. до вісник 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вісниця — Ві́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. вісниця — ВІ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́сник 1, 2. Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху, і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Шовк. Словник української мови в 11 томах