вісник
ВІ́СНИК, а, ч.
1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун.
– Чому це я один маю бути вісником Йовової новини? (Б. Лепкий);
Поїхав вісник на прудкім верблюді Та й переказує цареві Туру [вість] (А. Кримський);
Бідний синок, як почув царських вісників, красно вбрався і прийшов до царя (А. Калин);
Вона була вісником від командира і безумовно мала бойовий наказ (С. Голованівський);
Влетіти і впасти, як падали колись гінці – вісники перемоги – на майданах античних міст (О. Гончар).
2. перен. Ознака чого-небудь, виразник чогось; провісник.
Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби, Весни і миру вісники крилаті (М. Рильський);
У наші обличчя дихнула прохолода – вісник близької води (М. Чабанівський);
– Кому ж, як не нам, бути якщо не борцями, так вісниками нового! (П. Колесник);
Вісником новорічного провесняного сонця в давнину довго був вівсяний дух Овсень (з наук.-попул. літ.).
3. Складова частина назв деяких періодичних видань.
Посилаю Вам .. другу частину “Fata morgana”, яку я надрукував літом у Київському журналі “Літературно-науковий вісник” (М. Коцюбинський);
Вісник Національної академії наук України.
Значення в інших словниках
- вісник — ві́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вісник — Вістун, вістовик, оповісник, як ІМ. ВІСТОВИЙ, р. ВІСТОВЕЦЬ, ВІСТІВНИК, вістоноша, анал. герольд; (миру) провісник, посланець; (періодичний) журнал. Словник синонімів Караванського
- вісник — [в’існиек] -ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- вісник — -а, ч. 1》 Той, хто приносить якусь звістку; вістун. 2》 перен. Ознака, виразник чогось; провісник. 3》 Складова частина назв деяких періодичних видань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісник — I вістовець, вістовий, вістовик, герольд (іст.), гінець, глашатай, гонець, оповісник, покликач II див. ангел Словник синонімів Вусика
- вісник — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
- вісник — Ві́сник, -ка, у -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вісник — ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. Бідний синок, як почув царських вісників, красно вбрався і прийшов до царя (Калин, Закарп. казки, 1955, 30); Вона була вісником від командира, і безумовно мала бойовий наказ (Голов., Крапля.. Словник української мови в 11 томах
- вісник — Вісник, -ка м. У столяровъ, бочаровъ: скобель. Желех. Словник української мови Грінченка