1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вісник

ві́сник

-а, ч.

1》 Той, хто приносить якусь звістку; вістун.

2》 перен. Ознака, виразник чогось; провісник.

3》 Складова частина назв деяких періодичних видань.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вісник — ві́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вісник — Вістун, вістовик, оповісник, як ІМ. ВІСТОВИЙ, р. ВІСТОВЕЦЬ, ВІСТІВНИК, вістоноша, анал. герольд; (миру) провісник, посланець; (періодичний) журнал. Словник синонімів Караванського
  3. вісник — [в’існиек] -ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. вісник — ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. – Чому це я один маю бути вісником Йовової новини? (Б. Лепкий); Поїхав вісник на прудкім верблюді Та й переказує цареві Туру [вість] (А. Словник української мови у 20 томах
  5. вісник — I вістовець, вістовий, вістовик, герольд (іст.), гінець, глашатай, гонець, оповісник, покликач II див. ангел Словник синонімів Вусика
  6. вісник — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
  7. вісник — Ві́сник, -ка, у -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вісник — ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. Бідний синок, як почув царських вісників, красно вбрався і прийшов до царя (Калин, Закарп. казки, 1955, 30); Вона була вісником від командира, і безумовно мала бойовий наказ (Голов., Крапля.. Словник української мови в 11 томах
  9. вісник — Вісник, -ка м. У столяровъ, бочаровъ: скобель. Желех. Словник української мови Грінченка