вісник
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Та й переказує цареві Туру (А. Кримський); Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (І. Франко); Ось вістовник біжить із гір..; Якби він нам приніс хорошу вість (переклад М. Лукаша); І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка); Влетіти і впасти, як падали колись гінці — вісники перемоги — на майданах античних міст (О. Гончар); (Тхориха:) Раз увечері прибігає до нас від Храпка посланець (Панас Мирний).
ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст., БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬ заст. (перев. про людину); ПРОДРО́М мед. (явище, яке попереджує хворобу). Дрібний дощ, провісник осені, ліниво кропив землю (переклад за ред. О. Варкентін); В очах у Генріха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвісник шаленства (П. Загребельний); Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби. Весни і миру вісники крилаті... (М. Рильський); Пролунало.. веселе, по-весняному радісне бекання повітряного баранчика, одного з перших вістунів весни (В. Гжицький); Подихнув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський); Олов'яне, важке небо трусило над Львовом сніжинки — перших посланців ранньої зими (Р. Іваничук); Волелюбними гуманними ідеями пройнята.. перша ластівка справді народної української літератури на західних землях України "Русалка Дністровая"(з журналу); Коли, з глухим з'єднавшись гулом, Предтеча бурі, грім гримів, Як часто бранець над аулом Нерушно на горі сидів! (переклад В. Сосюри); Ти (Шевченко) з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк (М. Рильський); Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (І. Ле); Тут (у Києві) діяли декабристи, яких Шевченко назвав першими благовістителями свободи (І. Цюпа). — Пор. передві́стя, I. 1. попере́дник.
Значення в інших словниках
- вісник — ві́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вісник — Вістун, вістовик, оповісник, як ІМ. ВІСТОВИЙ, р. ВІСТОВЕЦЬ, ВІСТІВНИК, вістоноша, анал. герольд; (миру) провісник, посланець; (періодичний) журнал. Словник синонімів Караванського
- вісник — [в’існиек] -ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- вісник — -а, ч. 1》 Той, хто приносить якусь звістку; вістун. 2》 перен. Ознака, виразник чогось; провісник. 3》 Складова частина назв деяких періодичних видань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вісник — ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. – Чому це я один маю бути вісником Йовової новини? (Б. Лепкий); Поїхав вісник на прудкім верблюді Та й переказує цареві Туру [вість] (А. Словник української мови у 20 томах
- вісник — I вістовець, вістовий, вістовик, герольд (іст.), гінець, глашатай, гонець, оповісник, покликач II див. ангел Словник синонімів Вусика
- вісник — Ві́сник, -ка, у -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вісник — ВІ́СНИК, а, ч. 1. Той, хто приносить якусь звістку; вістун. Бідний синок, як почув царських вісників, красно вбрався і прийшов до царя (Калин, Закарп. казки, 1955, 30); Вона була вісником від командира, і безумовно мала бойовий наказ (Голов., Крапля.. Словник української мови в 11 томах
- вісник — Вісник, -ка м. У столяровъ, бочаровъ: скобель. Желех. Словник української мови Грінченка