вітонька
ВІ́ТОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ві́тка 1.
Верба низько розпустила вітоньки сумні (Граб., І, 1959, 584);
Прихилила вишня вітоньку низенько (Крим., Вибр., 1965, 98).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вітонька — ві́тонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вітонька — -и, ж., зах. Пестл. до віта. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітонька — ВІ́ТОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ві́та. Верба низько розпустила вітоньки сумні (П. Грабовський); Прихилила вишня вітоньку низенько (А. Кримський); Пестливими словами називає Б. Гмиря у листах свою дружину: “щастя моє”, “сонечко моє теплеє”, “вітонька моя яблунева”, “радість моя зоряна” (з газ.). Словник української мови у 20 томах