1. Словник української мови у 20 томах

вітонька

ВІ́ТОНЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до ві́та.

Верба низько розпустила вітоньки сумні (П. Грабовський);

Прихилила вишня вітоньку низенько (А. Кримський);

Пестливими словами називає Б. Гмиря у листах свою дружину: “щастя моє”, “сонечко моє теплеє”, “вітонька моя яблунева”, “радість моя зоряна” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітонька — ві́тонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вітонька — -и, ж., зах. Пестл. до віта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вітонька — ВІ́ТОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ві́тка 1. Верба низько розпустила вітоньки сумні (Граб., І, 1959, 584); Прихилила вишня вітоньку низенько (Крим., Вибр., 1965, 98). Словник української мови в 11 томах