1. Словник української мови в 11 томах

віхолити

ВІ́ХОЛИТИ, ить, недок., рідко.

1. Піднімаючи сніг угору, крутити ним.

Різучий вітер крутив і віхолив по дорозі, жбурляв колючим снігом за шию (Збан., Єдина, 1959, 72);

// безос. Мете, крутить снігом.

Надворі віхолить.

2. Розвіватися, майоріти.

Передав старшині вісім тисяч червінців золотом серед поля, де віхолив стяг його величності (Ле, Україна, 1940, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віхолити — ві́холити дієслово недоконаного виду безос., рідко Орфографічний словник української мови
  2. віхолити — -ить, недок., рідко. 1》 Піднімаючи сніг угору, крутити ним. || безос. Мете, крутить снігом. 2》 Розвіватися, майоріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віхолити — ВІ́ХОЛИТИ, ить, недок., рідко. 1. Піднімаючи сніг угору, крутити ним. Різучий вітер крутив і віхолив по дорозі, жбурляв колючим снігом за шию (Ю. Збанацький); // безос. Мете, крутить снігом. Несамовито віхолило під вікнами. Словник української мови у 20 томах