віятися
ВІ́ЯТИСЯ, ві́юся, ві́єшся, недок.
1. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що ві́яти 1, 3.
— Хіба тобі [вітре] немає простору Віятися попід небосклоном [небосхилом]! (Мирний, V, 1955, 275);
Мій червоний знак на вітрі віється (Ю. Янов., І, 1958, 253).
2. зневажл. Іти, бігти куди-небудь без діла; блукати, волочитися.
— Війтесь собі, куди хочете, хоч на шибеницю (Кв.-Осн., II, 1956, 163);
— Плентається, віється десь цілісінький день, як той лобуряка, як циган!.. (Л. Янов., І, 1959, 411);
// Поводитися розпусне.
— Мабуть, назнав [Чіпка] десь повію всесвітню та й віється… (Мирний, II, 1954, 238).
3. Пас. до ві́яти 4.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віятися — ві́ятися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- віятися — віюся, вієшся, недок. 1》 тільки 3 ос., рідко. Те саме, що віяти 1), 3). 2》 зневажл. Іти, бігти куди-небудь без діла; блукати, волочитися. || Поводитися розпусно. 3》 Пас. до віяти 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- віятися — ВІ́ЯТИСЯ, ві́юся, ві́єшся, недок. 1. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що ві́яти 1, 3. Буйний та чудовий ліс! Кругом його і поверх його ходить-віється вітер поволі, сонце пригріває зверху, а всередині – завжди тихо... Словник української мови у 20 томах
- віятися — див. перелюбствувати; ходити Словник синонімів Вусика
- віятися — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- віятися — Віятися, -віюся, -єшся гл. 1) Носиться, бродить, таскаться. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Як пообідають, то нехай собі віються куди схочуть. О. 1862. V. 103. 2) Вѣяться, провѣваться. Пшениця.... і молотиться, і віється. Стор. І. 76. Словник української мови Грінченка