віяти
ВІ́ЯТИ, ві́ю, ві́єш, недок.
1. неперех. Рухатися (про повітря).
Віє весняний благий вітрець (Вовчок, VI, 1956, 261);
Уже третій тиждень віяв суховій (Панч, II, 1956, 432);
// Розноситись, ширитись у повітрі.
Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток (Коцюб., І, 1955, 17).
◊ Зві́дки ві́тер ві́є див. ві́тер;
Куди́ ві́тер ві́є див. ві́тер.
2. чим, безос. , неперех. Обдавати подувом пахощів, холодом і т ін.
Із садочка красна Пахощами віє (Стар., Поет. тв., 1958, 33);
Від граніту віяло холодом і запахом водоростей (Ільч., Серце жде, 1939, 82);
// перен. Віддавати чимось, поширюватися.
Від його [М. Чернишевського] творів віє духом класової боротьби (Ленін, 20, 1950, 220);
Від зіщуленої постаті візника.. віяло безнадійною покірністю (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 331).
3. неперех. Маяти, розвіватися.
Соціалізму стяг над нею [Болгарією] гордо віє (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 44);
// чим. Махати.
Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (Донч., II, 1956, 410);
Щось віє покривалами тонкими, так прудко-прудко, крутячись у танці… (Л. Укр., I, 1951, 303).
4. перех. і без додатка. Очищати зерно на вітрі або віялкою.
Чіпка — на току, коло хліба порається: молотить, та віє, та околот в’яже… (Мирний, II, 1954, 139);
Цей день так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136);
На току колгоспниці віють пшеницю (Рад. Укр., 7.VIІІ 1946, 1).
Значення в інших словниках
- віяти — (рух вітру) повівати, дути, провівати, потягати, (сильний вітер) рвати, шугати. Словник синонімів Полюги
- віяти — ві́яти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- віяти — Повівати, подихати; (холодом) потягати; (зерно) перевіювати, перевівати. Словник синонімів Караванського
- віяти — вію, вієш, недок. 1》 неперех. Рухатися (про повітря). 2》 чим, безос., неперех. Обдавати подувом пахощів, холодом і т. ін. || перен. Віддавати чимось, поширюватися. 3》 неперех. Маяти, розвіватися. || чим. Махати. 4》 перех. і без додатка. Очищати зерно на вітрі або віялкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віяти — ВІ́ЯТИ, ві́ю, ві́єш, недок. 1. Рухатися (про повітря). Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне вербою Червону калину (Т. Шевченко); Віє весняний благий вітрець (Марко Вовчок); Уже третій тиждень віяв суховій (П. Словник української мови у 20 томах
- віяти — ві́яти вул. втікати (ст): На мості виліз якийсь на мене і відразу: “Стій!” Я став, а він до мене ближче... Але треба було віяти, ні, тату? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- віяти — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови
- віяти — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- віяти — Ві́яти, ві́ю, ві́єш, ві́є; вій, ві́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віяти — Віяти, -вію, -єш гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Словник української мови Грінченка