1. Словник синонімів Караванського

віяти

Повівати, подихати; (холодом) потягати; (зерно) перевіювати, перевівати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віяти — (рух вітру) повівати, дути, провівати, потягати, (сильний вітер) рвати, шугати. Словник синонімів Полюги
  2. віяти — ві́яти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. віяти — вію, вієш, недок. 1》 неперех. Рухатися (про повітря). 2》 чим, безос., неперех. Обдавати подувом пахощів, холодом і т. ін. || перен. Віддавати чимось, поширюватися. 3》 неперех. Маяти, розвіватися. || чим. Махати. 4》 перех. і без додатка. Очищати зерно на вітрі або віялкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віяти — ВІ́ЯТИ, ві́ю, ві́єш, недок. 1. Рухатися (про повітря). Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне вербою Червону калину (Т. Шевченко); Віє весняний благий вітрець (Марко Вовчок); Уже третій тиждень віяв суховій (П. Словник української мови у 20 томах
  5. віяти — ві́яти вул. втікати (ст): На мості виліз якийсь на мене і відразу: “Стій!” Я став, а він до мене ближче... Але треба було віяти, ні, тату? (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. віяти — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови
  7. віяти — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  8. віяти — Ві́яти, ві́ю, ві́єш, ві́є; вій, ві́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. віяти — ВІ́ЯТИ, ві́ю, ві́єш, недок. 1. неперех. Рухатися (про повітря). Віє весняний благий вітрець (Вовчок, VI, 1956, 261); Уже третій тиждень віяв суховій (Панч, II, 1956, 432); // Розноситись, ширитись у повітрі. Словник української мови в 11 томах
  10. віяти — Віяти, -вію, -єш гл. 1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. н. п. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Макс. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 8. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії. Г. Барв. 400. 2) Вѣять, провѣвать. Словник української мови Грінченка