1. Словник української мови в 11 томах

гадючище

ГАДЮ́ЧИЩЕ, а, с. і ж. Збільш. до гадю́ка 1.

— Отакенна гадючище! Оповила кругом будячину, голову виставила проти сонця та й сичить (Мирний, IV, 1955, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючище — гадю́чище іменник жіночого або середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гадючище — -а, с. і ж. Збільш. до гадюка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадючище — ГАДЮ́ЧИЩЕ, а, с. і ж. 1. Збільш. до гадю́ка 1. – Отакенна гадючище! Оповила кругом будячину, голову виставила проти сонця та й сичить (Панас Мирний); Я купаюсь собі, а потім зирк на берег, придивилась: там велике гадючище повзає (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах