1. Словник української мови у 20 томах

гадючище

ГАДЮ́ЧИЩЕ, а, с. і ж.

1. Збільш. до гадю́ка 1.

– Отакенна гадючище! Оповила кругом будячину, голову виставила проти сонця та й сичить (Панас Мирний);

Я купаюсь собі, а потім зирк на берег, придивилась: там велике гадючище повзає (з мемуарної літ.);

І як спеціально в горах, на цій єдиній стежці, якою ішли туристи, лежала гадючище! (із журн.).

2. перен., зневажл. Підсил. до гадю́ка 2.

Не пощастило моєму братові: у нього не сусідка, а гадючище! (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадючище — гадю́чище іменник жіночого або середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гадючище — -а, с. і ж. Збільш. до гадюка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гадючище — ГАДЮ́ЧИЩЕ, а, с. і ж. Збільш. до гадю́ка 1. — Отакенна гадючище! Оповила кругом будячину, голову виставила проти сонця та й сичить (Мирний, IV, 1955, 11). Словник української мови в 11 томах