гадючка
ГАДЮ́ЧКА, и, ж.
Зменш. до гадю́ка 1.
Коли мені дуже погано, мені завжди сняться сни, в яких я з чуттям божевільного жаху, огиди й одчаю бабраюсь в якій-небудь ямі, повній жаб, червей, гадючок (В. Винниченко);
– Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Олесь Досвітній);
* Образно. Після травневих дощів з жартівливим гуркотом грому й грайливими гадючками блискавок у червні зайшла тривала година, що наприкінці місяця перетворилася на спеку, а далі в нерухомому розпеченому повітрі зависла посуха (Б. Антоненко-Давидович);
* У порівн. Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка (М. Коцюбинський);
Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гадючка — гадю́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- гадючка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до гадюка 1). 2》 перен., розм., рідко. Те саме, що змійка 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гадючка — див. змія; наклеп Словник синонімів Вусика
- гадючка — закида́ти (пуска́ти) / заки́нути (пусти́ти) гадю́чку на кого і без додатка. Натяками зачіпати, ображати кого-небудь. Се так на мене закидала (Одарка) гадючку, а я... наче мені невтямки (Марко Вовчок); Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
- гадючка — ГАДЮ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до гадю́ка 1. — Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Досв., Вибр., 1959. 56); *У порівн. Батіг в’ється за ним по землі, наче гадючка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- гадючка — Гадючка, -ки ж. 1) ум. отъ гадюка. 2) гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив. Ном. № 9536. Словник української мови Грінченка