1. Словник української мови в 11 томах

гак

ГАК, а, ч.

1. Металевий або дерев’яний стрижень, загнутий на одному кінці.

Вона затремтіла і тривожно поглянула на стелю, в якій стримів забитий чорний, грубий, дерев’яний гак (Фр., І, 1955, 255);

Повільно, ледве помітно пішов угору головний гак крана (Собко. Біле полум’я, 1952, 319).

2. Те саме, що баго́р.

Б’ються соцькі І розсильні, Б’ються й рибаки, Водять шнури край пролому Ості і гаки (Рудан., Тв., 1959, 162);

Клуня в полум’ї. Гакам рвуть покрівлю, щоб розтягти (Головко, І, 1957, 348);

// Невеличкий загнутий металевий стрижень з гострим вістрям на одному кінці, що чіпляється другим кінцем до волосіні вудочки для ловлі риби; гачок,

— Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77);

Хіба не було такого, що величезний сом, упіймавшись на гак, стяг діда Олофіра з човна? (Донч., III, 1956, 103);

*У порівн. — Хто його зна, що зі мною поробилося: тягне мене, мов гаком тягне в свою сторону (Коцюб., І, 1955, 141).

3. Те саме, що за́щіпка 1.

Олімпіада Іванівна тим часом зачиняє двері на гак (Л. Укр., II, 1951, 82);

Явдоха накинула на двері гак (Донч., III, 1956, 12).

4. перен., розм. Про щось додаткове або зайве.

Коли б оце Мирошниченкові самому довелося поносити дитя,.. різав би норму [землі] як миленький, ще й на гак не поскупився б (Стельмах, II, 1962, 20);

Буває гак непомітний — якийсь невеличкий доважок, а буває, що далеко про нього чутка йде (Рад. Укр., 17.I 1961, 3).

◊ Да́ти га́ку; Зроби́ти гак — пройти, проїхати зайву відстань, рухаючись кружним шляхом.

Щоб добратися сюди, на Слобідку, довелось, мабуть, верстов п’ять гаку дати (Головко, II, 1957, 619);

Ще й проїжджий який-небудь.. буває спеціально заверне сюди, зробить гак, щоб напитись (Гончар, Тронка, 1963, 54);

З га́ком — з невеликою надбавкою; з чимось.

Працювати в газетах я почав пізненько, тоді, як мені вже стукнуло тридцять з гаком літ (Вишня, II, 1956, 355);

Від хатинки до лісу буде не більше верстви з гаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гак — гак іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гак — Кандзюба; (на рибу) ості мн., св. багор; (на двері) защіпка; (на підкові) шип; П. зайвина, лишок i style="color:green">н.</i> з гаком>; <i>Ф</i>. АМБА <<i style="color:green">н.</i> тут їм і <i style="color:green">г.</i; гачок, гачечок Словник синонімів Караванського
  3. гак — Крюк — hook — Haken – металевий стрижень, загнутий на одному кінці. Гірничий енциклопедичний словник
  4. гак — I -а, ч. 1》 Металевий або дерев'яний стрижень, загнутий на одному кінці. 2》 Те саме, що багор. || Невеличкий загнутий металевий стрижень з гострим вістрям на одному кінці, що чіпляється другим кінцем до волосіні вудочки для ловлі риби; гачок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гак — ГАК¹, а, ч. 1. Металевий або дерев'яний стрижень, загнутий на одному кінці. Вона затремтіла і тривожно поглянула на стелю, в якій стримів забитий чорний, грубий, дерев'яний гак (І. Франко); Повільно, ледве помітно пішов угору головний гак крана (В. Словник української мови у 20 томах
  6. гак — гак I. вул. дрібний гріш; сотик (ст) гак II. 1. негарна худа дівчина (ст) 2. підніжка (ст) ◊ да́ти га́ка підставити ногу (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. гак — див. багор; колючка; кривий Словник синонімів Вусика
  8. гак — дава́ти / да́ти га́ку (гак). 1. Проходити або проїздити зайву відстань, рухаючись кружним шляхом. Коли з поля вертав (Оксюта), то доводилось гак великий давати — от він проклав собі окремий об’їзд, щоб ближче (Є. Гуцало); За базаром .. Фразеологічний словник української мови
  9. гак — БАГО́Р (довга дерев'яна палиця з металевим вістрям і гаком), ГАК, КРЮК. Якийсь піратський корабель напав на торговий. Берданки, багри, беззбройні пасажири (І. Ле); Крюками чоловіки утрьох разом звалили-таки одну крокву (А. Головко). Словник синонімів української мови
  10. гак — Гак, -ка́, на -ку́; гаки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. гак — Гак, -ку м. 1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146. 2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25. 3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум. гачок. 4) Шипъ подковы. Словник української мови Грінченка