1. Словник української мови в 11 томах

галунець

ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹.

Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (Козл., Сонце.., 1957, 86);

— Де ваш син? — грізно гаркнув на це голосіння кривоносий жандарм з срібними галунцями під великим орлом на кашкеті (Козл., Ю. Крук, 1957, 386).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галунець — галуне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. галунець — -нця, ч. Зменш. до галун I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галунець — ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до галу́н¹. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. галунець — Галун, -ну м. Квасцы. Нате і мій галун до церкви. Ном. № 6434. ум. галунець, галунчик. Аф. 354. Словник української мови Грінченка