галяра
ГАЛЯ́РА, и, ж., діал. Човен.
Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп’ї й виводив галяру до себе в берег (Ле, Вибр., 1939, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галяра — -и, ж., діал. Човен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галяра — ГАЛЯ́РА, и, ж., діал. Човен. Сама Настя один раз бачила, як перед вечором він за городом лазив по куп'ї й виводив галяру до себе в берег (Іван Ле); Із своїми приятелями Тарас Григорович любив бувати на Дніпрі, особливо на Полтавському березі... Словник української мови у 20 томах