гаман

ГАМА́Н, а́, ч.

1. Шкіряна сумочка для грошей.

Бурлака витяг з гамана гроші й шпурнув шинкареві на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 232);

Сагайдачний взяв з пояса ремінний гаман, розпустивши очкур на ньому, дістав звідти золотого червінця (Ле, Хмельницький, І, 1957, 393);

— Так оце у тебе Золота гаман? (Ус., І сьогодні.., 1957, 144);

*У порівн. Рот [бабин] розкривався, як порожній гаман, і в ньому шипіли слова, щось про царенка, злото, дорогі страви (Коцюб., II, 1955, 273);

// Гроші.

Врангель не міг спокійно думати про.. всіх тих, що стоять за ним. "Презренні, тупі баришники! Торгуються за кожен патрон, за кожну пару чобіт.. Шкода гаманів? А нашої крові не шкода?.." (Гончар, II, 1959, 363).

2. Торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет.

Підперізувались вони [чабани] шкуряним поясом і прив’язували до його гаман, вицвяхований і гуд-виками, і мідними бляшками, з кресалом і губкою (Стор., І, 1957. 267);

Методично витяг він [Корж] із кишені гаман, набив люльку, викресав вогню і затягнувся міцними корінцями (Тулуб, Людолови, I, 1957, 51).

3. Те саме, шо бума́жник.

Столярчук витяг з широкої кишені брезентовий гаман, а з нього наші контракти і ще якісь папірці (Мур., Бук. повість, 1959, 54);

Макітра купив собі нового бумажника. Гаман був з добрячої тисненої шкіри (Вол., Дні.., 1958, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаман — Га́ман: — збити, як гамана: сильно бити, на ніщо збити [1;X] Словник з творів Івана Франка
  2. гаман — гама́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гаман — -а, ч. 1》 Шкіряна сумочка для грошей. || Гроші. 2》 Торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гаман — ГАМА́Н, а́, ч. 1. Шкіряна сумочка для грошей. Бурлака витяг з гамана гроші й шпурнув шинкареві на стіл (І. Нечуй-Левицький); Сагайдачний взяв з пояса ремінний гаман, розпустивши очкур на ньому, дістав звідти золотого червінця (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах
  5. гаман — га́ман 1. єврей (ст)|| = бібер ◊ зби́ти як га́мана сильно набити, побити, відлупцювати (ср, ст)|| = вигаратати ◊ молоти́ти як га́мана сильно бити, лупцювати (ст): В часі прогульок чи в літніх таборах він завжди борюкався з “Мортеком” – Ярославом Раком. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. Гаман — див. Гаман, Йоган Георг Філософський енциклопедичний словник
  7. гаман — ГАМАНЕ́ЦЬ (вмістище для грошей), ГАМА́Н, ПОРТМОНЕ́, ПОРТМОНЕ́Т заст., ПОРТМОНЕ́ТКА заст., розм., КИСА́ заст., ПУЛЯ́РЕС діал., КАБЗА́ діал., КАМЗА́ діал.; КАЛИ́ТКА, КАПШУ́К, КАЛИТА́ заст., МОШО́НКА діал. (у формі торбини). Словник синонімів української мови
  8. гаман — I. Гаман, -на м. Кожаный мѣшочекъ для храненія табаку, карманныхъ вещей; мошна, кошелекъ. Чуб. V. 919. Загубила чотирі гроші з гаманом. Ном. № 12533. Товчуть, як жиди гамана. Десь у мене був з кулями гаман. АД. І. 173. ум. гаманець, гаманчик. Аф. 354. Словник української мови Грінченка