гарбати
ГА́РБАТИ, аю, аєш, розм.
1. перех. Те саме, що загріба́ти.
Знову опустилась [дівчина] на траву й стала обома руками гарбати й кидати назад у фартушину польове добро [квіти] (Мирний, II, 1954, 68);
Орав тобі і сіяв, Аж згорбився в покорі, А ти добро все гарбав, Ховав, глитай, в коморі (Нагн., Пісня.., 1949, 147).
2. перех. і без додатка. Грабувати.
— Хай бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забрав! Це ж наші коні (Гончар, III, 1959, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гарбати — га́рбати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гарбати — (руками) загрібати; П. грабувати, брати, хапати, цупити, загарбувати, захоплювати. Словник синонімів Караванського
- гарбати — -аю, -аєш, розм. 1》 перех. Те саме, що загрібати. 2》 перех. і без додатка.Грабувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гарбати — ГА́РБАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. що. Те саме, що загріба́ти. Знову опустилась [дівчина] на траву й стала обома руками гарбати й кидати назад у фартушину польове добро [квіти] (Панас Мирний). 2. що і без прям. дод. Грабувати. Словник української мови у 20 томах
- гарбати — див. грабувати; красти Словник синонімів Вусика
- гарбати — ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док. Словник синонімів української мови
- гарбати — Гарбати, -баю, -єш гл. Грабить, захватывать, забирать. Червінці до себе гарбай. Шевч. 284. Словник української мови Грінченка