гарбати

ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.: пограбува́ти, розграбува́ти, ограбува́ти розм. зграбува́ти рідше зрабува́ти, обрабува́ти, розби́ти. Десятки невеличких банд Мишки Япончика розсипалися по місту.. і почали громити та грабувати крамниці, склади і гамазеї (Ю. Смолич); — Сердюки, значить, орудують.. Кооперацію розграбували (О. Гончар); (Олеся:) Нікого я не ограбувала (М. Кропивницький); — Хай Бог милує, щоби я гарбав та свавільничав!.. Я тільки своє забирав (О. Гончар); Нема хліба, нема солі, ще й холодно в хаті, Все забрали, зграбували (коломийка); — Нічого, матусю, рабувати не будемо в вас, хочемо нагрітися в хаті, пустіть (В. Стефаник); Ви обікрали, обрабували мене, а я ще маю вам платити? (І. Франко); Данько почув, як прокидається в ньому лють до пришельців, що з'явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар); — Душогубе.., гайдамачиш по степах з ножем за халявою (Ю. Яновський); Вдень у яру сидять (розбійники), а вночі на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто їде, та й пограбують, а то і вб'ють (Б. Грінченко). — Пор. кра́сти, 1. обікра́сти.