гармоніювати

ГАРМОНІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док. І. неперех. Бути у відповідності з ким-, чим-небудь.

Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Кобр., Вибр., 1954, 89);

Волосся її вже давно побіліло, і ця сивина, не гармоніювала з очима, в яких ще світилися молоді, яскраві вогники (Собко, Серце, 1952, 19).

2. перех., муз. Те саме, що гармонізува́ти 1.

Пісні в хорі оброблялися обережно, шанобливою рукою; керівник, сам композитор, тільки гармоніював їх мелодії (Вол., Місячне срібло, 1961, 334).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гармоніювати — гармоніюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гармоніювати — Гармонувати; (заточенням) пасувати до; (між: собою) перегукуватися Словник синонімів Караванського
  3. гармоніювати — -юю, -юєш, недок. і док. 1》 неперех. Бути у відповідності з ким-, чим-небудь. 2》 перех., муз. Те саме, що гармонізувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гармоніювати — ГАРМОНІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. муз. Те саме, що гармонізува́ти 1. Пісні в хорі оброблялися обережно, шанобливою рукою; керівник, сам композитор, тільки гармоніював їх мелодії (І. Волошин). 2. тільки 3 ос., з ким – чим. Словник української мови у 20 томах
  5. гармоніювати — гармоніюва́ти (від грец. αρμονία – злагодженість) бути співзвучним, відповідати чомусь. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гармоніювати — ГАРМОНУВА́ТИ (гармонійно поєднуватися з чим-небудь), ГАРМОНІЮВА́ТИ, ГАРМОНІЗУВА́ТИ рідше; ВПИ́СУВАТИСЯ (УПИ́СУВАТИСЯ) (відповідати оточенню). І море, і поле, і небо — все велично гармонувало між собою (О. Словник синонімів української мови
  7. гармоніювати — Гармоніюва́ти, -нію́ю, -нію́єш, -нію́є з чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гармоніювати — рос. гармонировать (від грец. harmonia — злагодженість) — бути співзвучним, відповідати чомусь. Eкономічна енциклопедія