гарячковий
ГАРЯЧКО́ВИЙ, а, е.
1. Стос. до гарячки (у 1 знач.).
Дві грубі сльози сплинули по її обличчю, що палало гарячковим рум’янцем (Фр., VI, 1951, 167).
2. перен. Хворобливо-збудливий, нервовий.
Такий же [Сергій Боровик] поривний і гарячковий, здатний у захваті наробити багато лиха, насамперед собі, прямолінійний і нестримний (Собко, Справа.., 1959, 232);
// Який виявляє нервове збудження, напруження.
— Бігме, я нічого не винна, — швидко, з якимсь гарячковим поспіхом шептала Ганка (Фр., І, 1955, 89);
// Надмірно поспішний.
Писалося нашвидку, бо вже мало лишилось вільного часу, — отож наслідки такої гарячкової праці й помітні в тих оповіданнях (Коцюб., III, 1956, 127);
Вже при першому знайомстві з Сакієм читач довідується, що він дуже незадоволений гарячковим збагаченням батька (Іст. укр. літ., II, 1956, 548).
Значення в інших словниках
- гарячковий — гарячко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- гарячковий — -а, -е. 1》 Стос. до гарячки (у 1 знач.). 2》 перен. Хворобливо-збудливий, нервовий. || Який виявляє нервове збудження, напруження. || Надмірно поспішний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гарячковий — ГАРЯЧКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до гарячки (у 1 знач.). Плив [Максим] усе далі й далі в тяжкий сон, у гарячкове маячіння (І. Багряний); // Характерний для людини в гарячці. Дві грубі сльози сплинули по її обличчю, що палало гарячковим рум'янцем (І. Словник української мови у 20 томах
- гарячковий — НЕРВО́ВИЙ (пов'язаний зі збудженістю, роздратуванням нервів), НЕРВО́ЗНИЙ підсил., ГАРЯЧКО́ВИЙ підсил., ЛИХОМА́НКОВИЙ підсил., СУ́ДОРОЖНИЙ підсил. Тихович нервовим рухом розриває лози й іде далі (М. Словник синонімів української мови