га-га

ГА-ГА́, ГА-ГА-ГА́, виг.

1. Уживається для вираження жалю, задоволення і т. ін.

Вона питала, чи вони їдуть Микитиним полем, — Микитиним? — Га-га! Микита давно помер (Коцюб., II, 1955, 278);

У хату вскочив Матня. — Га-га, братця! Є! гуляй! — кричав він, держачи обома руками пляшку з горілкою (Мирний, II, 1954, 165).

2. Звуконаслідування, що відтворює сміх.

— А що, догнав, москальчук? Догнав, різник? га-га-га! — сичився [нісся] регіт по всій улиці… (Мирний, IV, 1955, 81);

— Га-га-га, — гримлять збори, і тільки не сміються Степан та Мирон (Стельмах, II, 1962, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. га-га — га-га-га, виг. 1》 Уживається для вираження жалю, задоволення і т. ін. 2》 Звуконаслідування, що відтворює сміх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. га-га — ГА-ГА́, ГА-ГА-ГА́, виг. 1. Уживається для вираження жалю, задоволення і т. ін. У хату вскочив Матня. – Га-га, братця! Є! гуляй! – кричав він, держачи обома руками пляшку з горілкою (Панас Мирний); Вона питала, чи вони їдуть Микитиним полем. – Микитиним?... Словник української мови у 20 томах
  3. га-га — див. сміх Словник синонімів Вусика